Курт ШАРР: “Усі ми шукаємо тут колишні часи, які могли якимось дивним чином застигнути”

Зустрітися з доктором Куртом            звертаються нею повільно, а у тому
Шарром, який працює в одному з          ж таки Львові з цим значно
провідних наукових  центрів             складніше. У першу чергу, напевно,
сучасної Австрії – Інституті            психологічно. Візьміть хоча б те,  

географії відомого з 1669 року          що у Чернівцях досі немає вулиці
університету Інсбрук імені              Бандери. Тут інший підхід до цих
Леопольда і Франца, домовилися у        питань. На Буковині люди не
холі одного з чернівецьких готелів.     відмовляються і від цієї частини
І хоча ініціатором особистого           свого минулого, але не вивищують
знайомства виступив працівник           її на противагу усім іншим. Все
Державного  архіву в Чернівецькій       гармонійніше, збалансованіше, а
області, де пан Шарр трудився           разом виходить зовсім по-іншому.
останні два тижні, збираючи             Наполягаючи на своїй мові, що
матеріал для своєї чергової книги       цілком правильно і справедливо,
про кадастрові справи на Буковині       чернівчани у той самий час не
в середині ХІХ століття, відчуття       заперечують інших.
того, що ми розминемося не було.        - У цьому зв’язку питання про
По-перше, вже знав його заочно по       пам’ятник цісарю Францу-Йозефу у
виступах у чернівецькій пресі та        Чернівцях. Наскільки виправданим,
наукових дослідженнях, створених        на Вашу думку, є його встановлення?
на межі історії та географії, а по-     - Прохазка він і є Прохазка
друге бачив кілька фотографій. І        (сміється. – Авт.) Звісно,
справді: достатньо було панові          пам’ятники можна ставити кому
Шарру з’явитися на сходах готелю,       завгодно, у тому числі йому.
як всі погляди мимоволі звернулися      Пригадую, що питання про відкриття
саме до нього. Попри те, що сам         пам’ятника Францу-Йозефу піднімали
він дивується звідки буковинці          також у Львові. Але якщо говорити
завжди здогадуються, що він             серйозно, то Франц-Йозеф також міф.
австрієць не  зауважити цього           Він стільки років правив у нас, що
практично неможливо.  Ну, хто ще,       став частиною життя кількох
скажіть на милість, з наших             поколінь. Хоча насправді він і
сучасників піднімається з свого         близько не був демократом,
місця, коли встаєте ви, або             інтелектуалом чи талановитим
прощаючись – підносить над головою      адміністратором. Скажу більше: на
свого тірольського капелюха?            своєму місці правителя він був,
- Звідки у корінного австрійця цей      напевно, найгіршим з усіх можливих
інтерес до Буковини? Маєте тут          варіантів, які Австрія могла
якісь родинні зв’язки?                  отримати на той час. Занадто
- Мене щоразу про це запитують,         багато з того, що потрібно було
хоча насправді родичів тут не маю.      зробити для своєї країни, він не
Якось наткнувся на сліди                зробив. Якщо вже хтось з
односельця, який загинув у              імператорів й заслужив право на
Заліщиках під час Першої світової       пам’ятник, то це Йозеф Другий,
війни. Але трапилося це випадково       який справді був великим
і вже після того, як вперше сюди        реформатором. Принаймні це було б
завітав. Насправді ще у школі           більш виправдано з точки зору
багато читав про євреїв, єврейську      історичної справедливості. А у
культуру, хасидизм, тому коли на        випадку з Францом-Йозефом маємо
початку 90-х це раптом відкрилося       справу з роздвоєнням історичної
і стало доступним,  вирішив             правди. Реальністю і створеним на
побачити все на власні очі. Тоді ж      її основі міфом. Проте тут
вперше вирушив у східному напрямку.     важливіше вказати на інше. Суто
Щоправда, дістався не до Чернівців,     чернівецькою особливістю, на мою
а лише до польського Перемишля. А       думку, є те, що тут ставлять
вже потім були Львів, Чернівці.         усілякі пам’ятники: Францу-Йозефу,
Крім особистого, у мене був ще          Целану, Емінеску. Звісно, можна
професійний інтерес до східних          сперечатися щодо естетичних
територій колишньої Австрійської        характеристик того чи іншого
імперії. Довший час цією проблемою      пам’ятника, чому саме цьому
у нас майже не займалися. Історія       діячеві, а не іншому, але кожен
Австрії досліджувалася винятково у      пам’ятник таким чином стає
рамках нинішніх кордонів                частиною громадської дискусії про
Австрійської республіки. А              минуле, яка відбувається у
Галичина, Буковина та ж таки            просторі міста. І це дуже добре,
Трансільванія  взагалі випадали з       коли одні пам’ятники не
поля зору науковців.                    заперечують  існування інших. У
- А колективна історична пам’ять        Сучаві, наприклад, такого немає. У
відгравала якусь роль у цьому           Сучаві одні лише пам’ятники
інтересі?                               румунського періоду. Це також було
- Напевно, якесь міфічне уявлення       б цікаво дослідити, чому саме так.
про Чернівці у мене було. Адже до       - Виходить правий був Петер Демант,
того, як потрапити сюди, багато         який у своєму «Першому житті»
читав про ці колишні східні             написав, що саме у Чернівцях
австрійські землі: Львів, Чернівці.     Європа колись починалася і тут-
Переважно книги сучасників, які у       таки закінчувалася?
нас є досить поширеними, з описами      - Думаю, що це також частина того
подорожей Галичиною, Буковиною у        чернівецького міфу, який Демант
пошуках минулого: якихось старих        перейняв з попередніх епох. Адже
єврейських кладовищ,                    ще задовго до нього Карл-Еміль
старожитностей. Очевидно, що,           Францоз вже описав, яких жахіть
їдучи сюди, також сподівався            натерпівся дорогою зі Львова під
застати тут сліди того міфічного        час своєї подорожі через Галичину
минулого, якісь залишки тогочасної      на Буковину. Щойно на пагорбах
атмосфери. Те, що ми втратили під       виникли Чернівці, як одразу
час Другої світової війни, а тут        з’явилися чисті скатертини та інші
воно могло зберегтися. Тому,            ознаки упорядкованого життя. Тобто
приїжджаючи до міста, зупиняюся         після Львова цивілізація для
переважно у друзів, а не в готелі,      Францоза знову розпочиналася
щоб більше часу спілкуватися з          тільки у Чернівцях. І тільки тут
місцевими мешканцями. Але якщо вже      він відчув себе наче в Австрії.
доводиться жити у готелі, де            Хоча так само можу собі уявити, що
частіше зустрічаюся з туристами-        коли до Чернівців потрапляли
земляками, то бачу, що вони так         вихідці з російського боку кордону
само шукають минуле. Те, що вони        – Бессарабської чи Хотинської
зустрічають тут зараз – не те,          губерній, то для них це справді
заради чого сюди їхали. З               була вже Європа. Тут панував дух
сучасного бачать лише брудні            великого міста, з гарними
вулиці або якісь побутові               магазинами, кав’ярнями, де люди
незручності. Їх цікавить тільки         відчували себе зовсім по-іншому.
минуле. Очевидно, що усі ми             Як не дивно, але це відчуття
шукаємо тут колишні часи, які           збереглося й досі. Це саме тому,
могли якимось дивним чином              подорожуючи зі студентами
застигнути. Принаймні сподівання        Буковиною, спеціально об’їжджаємо
цього справді присутнє.                 її окраїни на автобусі, щоб вони
- І багатьом пощастило їх тут           відчули цю різницю. Нехай на мене
знайти?                                 ніхто не ображається, але крім
- Насправді їх тут, напевно, немає.     Львова і Чернівців на цих теренах
Хоча люди, які постійно живуть у        ніколи не було інших великих міст.
Чернівцях, безумовно, щось таке         Тернопіль чи Івано-Франківськ були
відчувають. Сам простір, в якому        маленькими поселеннями з однією
їм доводиться існувати, впливає на      головною вулицею. І хоча тепер
їхню поведінку і сприйняття світу.      вони, можливо, й більші за
Вони відчувають себе частиною           розміром, ніж Чернівці, проте на
якогось чернівецького світу. Який       духовному рівні ця відмінність між
хоча й існує, можливо, тільки в         ними не стерлася.
загальній уяві як частина міфу про      - Від багатьох людей доводилося
минулі часи, але безумовно впливає      чути, що це саме Ви заново
на все їхнє життя. Наприклад,           відкрили сучасному поколінню
часто ходжу у перукарню, що на          чернівчан їх земляка Петера
вулиці Червоноармійській. Подумки       Деманта. А йому особисто повернули
навіть називаю її вже своєю, де         одразу дві батьківщини: одну за
мене постійно стриже одна й та          місцем народження – Інсбрук, а
сама жінка-майстер. Якось сидів         іншу – Чернівці – за місцем
там, розніжившись від тепла і ледь      щасливого першого життя…
не засинаючи, а в цей час по радіо      - Вдячний долі, що вона звела мене
читали уривки з “Історії                з цією людиною. Нам було про що
Чернівців” Раймунда Фрідріха            поговорити. Водночас душе шкодую,
Кайндля. І тоді зауважив, що            що познайомився з Петером Демантом
послухавши їх  люди зовсім по           лише під кінець свого річного
іншому починають дивитися на місто,     перебування у Москві. Якби знав
в якому живуть. Звісно, тут ще          його упродовж всього цього часу,
багато чого потрібно зробити, але       то значно більше довідався би про
люди загалом знають, що живуть у        нього. Нас познайомила аташе з
гарному місті, пишаються тим, що        питань культури посольства
володіють такою цікавою спадщиною.      Республіки Австрія під час
Якщо городяни щороку усвідомлено        наукової конференції, де я
святкують День міста, долучаючись       представляв свою книгу про жінку,
при цьому до свого минулого,            яка брала участь у русі опору
історії міста, значить їм це            нацистам починаючи з 20-років,
потрібно. І їх усе більше цікавить      тобто ще до їхнього приходу до
не лише загальна історія, як це         влади. Мені представили чоловіка з
було переважно за радянських часів,     паличкою – постійного користувача
а саме минуле свого регіону, міста,     австрійської бібліотеки посольства,
вулиці, навіть родини, як це давно      якого запам’ятав як уважного
є в Європі. Їм відкривається вікно      слухача з першого ряду під час
у якесь минуле і раптом                 роботи конференції. Запросив його
виявляється, що це й їхнє минуле.       до єврейського ресторану на
Хоча напряму вони нібито не мають       штрудель, де ми довго сміялися, що
до нього жодного стосунку. Коли         штрудель виявився кошерним. За
писав свій путівник по Буковині,        розмовою з’ясувалося, що він
якраз намагався показати це             народився в Інсбруку, а молодість
поєднання минулого і сучасного.         провів у Чернівцях. Так у нас
- Виявляється, європейці дивляться      з’явилося багато спільних тем для
на Чернівці Вашими очима?               розмови. Адже нас об’єднували не
- Зважаючи на те, що путівник           лише спільна мова, але й інтерес
німецькомовний, його користувачами      до Чернівців, захоплення
переважно є туристи з Австрії та        альпінізмом… Так  ми й стрибали з
Німеччини. Років зо три – чотири        теми на тему, прагнучи
тому, коли привіз сюди групу            наговоритися. Особливо цікаво
студентів, під час екскурсії            Петер згадував міжвоєнні Чернівці.
колишньою резиденцією митрополитів      Можливо, так само як і ви, шукав у
Буковини і Далмації до нас              його розповідях той давній міф про
приєдналася група німців. Це саме       це місто.  А ще – з ним було дуже
тоді якраз з’ясувалося, що вони         легко спілкуватися. Він був
озброєні  моїм путівником. Після        відкритою, напрочуд відвертою
екскурсії навіть запитали: чи це,       людиною, яка сама про себе все
випадково, не я є автором їхнього       розповідала. Потім ми стали
путівника. Мене, звісно, потішило,      листуватися і так здружилися.
що туристи віддали перевагу саме        Згодом, запросив його в Інсбрук.
йому. Хоча Чернівці мають багато        - Подарувати Чернівцям московську
власних чудових путівників,             бібліотеку письменника Вернона
наприклад, Ігоря Чеховського. Але       Кресса також Ваша ідея?
останній зроблений трішечки по          - Сам Демант та його дружина Ірина
іншому, ніж мій. Я ж намагався          Вєчная спочатку хотіли мені
написати так, щоб подробиці             подарувати цю величезну бібліотеку.
географії і історії краю                Адже я такий самий бібліофіл, як і
поєднувалися з конкретними              він. У Петера було досить широке
маршрутами, які туристам варто          коло інтересів, тому він зібрав у
пройти. Саме тому у моєму               себе вдома безліч видань. Самі
путівнику, наприклад, є дві             розумієте, що доправити кудись
прогулянки Чернівцями. Одна старим      такий вантаж – дві кімнати книжок
містом, а інша новим – радянськими      – досить складно. До того ж
і сучасними Чернівцями. Під час         більшість книг були видані
останньої подорожі намагаюся            російською мовою, тому в Австрії у
пояснити туристам з Європи              неї було б обмежене коло
принципи радянської забудови,           користувачів. Коли Демант приїхав
організацію життя людей. У              у Інсбрук, він дійсно викликав
путівнику також є маршрути              справжнє захоплення. У першу чергу,
мандрівок у Вашківці, Вижницю. У        як непересічна особистість. Мер
Вижниці, наприклад, пропоную            міста навіть відправила за ним в
найбільше уваги звернути на школу       аеропорт Мюнхена свою особисту
ремесел. А ще, звісно, присутні у       машину. Ще цілий день по тому
ньому Хотин і Кам’янець-                автомобіль мера разом з шофером
Подільський, хоча ці міста й не         був у повному його розпорядженні і
належали до австрійської Буковини.      на ньому він об’їздив весь
- Нове покоління австрійців, якщо       Південний Тіроль. У лютеранській
вже Ви загадали про студентів, має      церкві, де у 1918 році Петера
якісь сентименти щодо цих земель?       хрестили, влаштували спеціальний
- Сучасна генерація студентів           прийом на його честь. І навіть
інтересу до цього питання               подарували оригінал свідоцтва про
практично не виявляє. Того              народження. Проте крім факту
покоління, у якого слова Львів чи       народження, Деманта з Інсбруком
Чернівці викликали історичні            ніщо більше не пов’язує, а тому
асоціації, давно немає. Для             припускати, що його бібліотека там
молодих австрійців Чернівці все         запрацює, було би занадто
одно що Місяць чи навіть Марс.          самовпевнено. В Інсбруці його не
Вони значно краще знають якісь          знають і знати не будуть.
екзотичні місця, ніж ці колишні         Розуміючи це,  вирішив, що
східні землі Австрійської імперії.      найкраще було би передати його
Минулого року, наприклад, коли          бібліотеку у Чернівці. Тут усі
привіз в Україну чергову групу          книги  зберігалися б в якомусь
студентів, вони зізналися: їм           одному місці, а не розпорошені по
самим ніколи в голову не прийшло б      частинах. Висловив цю ідею комусь
приїхати сюди подорожувати. Хоча        у Чернівцях і так все закрутилося.
вони були у Таїланді, де завгодно.      Те саме стосується залишків архіву
Навіть там, де взагалі не               письменника, який зберігається у
розмовляють англійською. Вони й не      його вдови у Москві. Очевидно, що
уявляли, що ця частина світу теж        його разом з усіма особистими
може бути цікавою. Можливо, це          фотографіями варто було б
спадщина холодної війни. Але після      доправити саме сюди, створивши для
тритижневої екскурсії Україною,         цього спеціальний фонд Вернона
якою ми подорожували тільки             Кресса  у Державному архіві
громадським транспортом –               Чернівецької області. У Москві це
рейсовими потягами чи автобусами,       все пропаде. У кращому випадку в
вони раптом довідалися, що тут          якомусь архіві, а не взагалі.
немає ведмедів, які ходять              - Чому розказана Петером Демантом
вулицями, як вони собі, напевно,        власна життєва історія на тлі
до цього уявляли. А значить тут         міжвоєнної історії міста знаходить
також можна нормально подорожувати.     у душах сучасних читачів такий
- А що Вас найбільше вражає в           теплий відгук?
сучасних буковинцях?                    - Читачам  завжди цікавіше
- Ну, вражає, напевно, не зовсім        пізнавати життєві історії інших
те слово… Це важко визначити. З         людей, минуле саме цього
першого приїзду сюди хотів жити у       конкретного будинку, його колишніх
середовищі місцевих мешканців, щоб      мешканців, а не читати про якесь
мати можливість вільно                  загальне героїчне минуле. Дуже
спілкуватися. Тому що і розмови, і      багато у цьому напрямку зробили,
зв’язки, коли ти просто                 наприклад, євреї. Вони блискуче
зустрічаєшся з місцевими жителями,      переповіли життєві історії
а потім повертаєшся назад до свого      сучасників Деманта Рози Ауслендер
готельного номера, зовсім інші.         чи Пауля Целана, але обидві ці
Люди тут все-таки зовсім інші.          постаті вже досить відомі. До того
Особливо вражає те, як вони             ж євреї більше уваги приділяють
спілкуються одне з одним. Можливо,      Голокосту, що, безумовно, є цілком
це через те, що Чернівці велике         виправданим. Але ж у Чернівцях
місто, а тому тут відчувається          жили також й інші люди, про яких
якась напруга, люди сильно              майже нічого не відомо. Аж тут
заклопотані справами, а я приїхав       раптом з’являється можливість
з маленького села, де зовсім інші       довідатися про їхнє життя значно
стосунки. У нас, наприклад, якщо        більше. Цим якраз і приваблює
зустрічаєшся з кимось, навіть           Демант: своєю розповіддю про життя
випадково йдучи коридором, то           пересічних людей. Можливо, саме
обов’язково вітаєшся, щось кажеш.       тому його книжка про міжвоєнний
Тут такого немає. Можливо, це           період, з якимись побутовими
нормально, не хочу судити, але          подробицями, несподіваною
саме це постійно кидається мені у       можливістю побачити колишніх
вічі.                                   мешканців старих чернівецьких
Звісно, люди і Чернівцях                будинків, яка добре передає мирний
спілкуються між собою. Але етикет       дух того життя, знаходить такий
трішечки інший. Біля перукарні до       відгук у сучасного читача. А ще –
мене якось підійшли і запитали          це напрочуд лірична розповідь про
щось про австрійські курорти. Так       щасливі дитинство і юність. Чим не
ніби по мені видно, що я з Австрії.     привід згадати власну молодість?
Щоправда, до мене і в Інсбруці          І хоча насправді Європа тоді  вже
так само прямо на вулиці підійшла       стояла за крок від нової світової
жінка й запитала російською, як їй      війни у його розповіді цього майже
кудись дістатися. Відповів їй           не відчувається. Зрештою, для
російською, а вона, зовсім не           нього самого все так і було.
здивувавшись, подякувала  і пішла       Пізнаючи родину Демантів, те, як
собі далі. Так ніби це само собою       її члени влітку відпочивали,
зрозуміло, що я мав знати               ходили у гори, читали в голос
російську мову.  А ще дуже довго        англійські книжки, мимоволі
не міг привчитися, що у вас не          підпадаєш під чари цієї напрочуд
подають жінкам руку. Я ж свою           гарної картинки мирного життя.
постійно пропонував. Жителі             Складається ілюзія, що це якісь
Чернівецької області дуже сильно        дуже гарні, ледь не золоті часи. І
відрізняються від мешканців             хоча насправді все було не так,
Львівської чи Тернопільської            або не зовсім так, він все-таки
областей ментально. На Буковині,        зумів створити міф про такі
наприклад, можна говорити різними       Чернівці. І читачам хочеться у них
мовами. Крім російської, розумію        вірити.
українську, якщо до мене                Розмовляв Юрій ЧОРНЕЙ              

buknews.cv.ua