ЛЯЛЬКИ – ВБИВЧА СИЛА

Лише для того, хто ходить на            все ще не страшно. Крім того, він
голові – під ногами розверзається       вірив, що це якась помилка. І
безодня                                 читав твори графа Кропоткіна, який
Пауль Целан                             запевняв, що держави скоро мають   

“Зі сцени вітають нас червоними         зникнути, а головний чинник
задами: мавпа Життя та мавпа            людської еволюції – це
Смерть”. Таке враження від картин       взаємодопомога. І дуже захопився
Буття склалося в одного                 цими ідеями.
двадцятидворічного чернівчанина.        Якраз у сороковому в юнака,
Ним він поділився у листі до            очевидно, закралася підозра, що не
коханої, який написав у концтаборі.     все так просто. У  Чернівці
Життя юнак порівнював із ляльковим      прийшли люди (цей ювілей і
театром. Для нього було                 святкували), які нібито читали
беззаперечно – долею керувати           Кропоткіна, але поділили всіх на
майже неможливо, все в руках            чистих і нечистих. Причому сам
лялькаря, якого фамільярно назвав       юнак належав до соціально “чужих”
у листі – ляльковий Тато. Оскільки      елементів. І загроза заслання і
цей молодий чернівчанин був геній,      смерті весь час висіла над ним та
його точне визначення назвали           його родичами. Але що він, власне,
всього лише порівнянням, метафорою.     зробив поганого? За що ці зовсім
Так, ніби він пожартував, дотепно       незнайомі люди хочуть його вбити?
висловився. Ніхто не захопився          Через рік прийшли інші люди, які
його відкриттям, адже лялькам воно      не мали жодного стосунку до
й справді не цікаве.                    попередніх. Але як у страшному сні,
Лялькам воно тільки заважатиме          вони також хотіли вбити цього
сіпатися на нитках. Вносить             юнака, хоча знов-таки, не знали
непотрібний конфлікт у їхнє             його особисто. І ледь не виконали
впорядковане життя. Вони почнуть        своє бажання. Причому вони
плутати ролі, а то й імпровізувати,     очевидно не тримали зла особисто
їм неспокійно буде відпочивати          на нього. Просто їм належало
після вистави у красивих ящиках.        вбивати. Така була їхня роль.
Спостереження за святкуванням будь-     Уявіть себе на місці людини, яка
яких історичних ювілеїв навіює на       не знає за собою ніякої провини,
мене якраз спогади про того             але тисячі людей працюють на те,
чернівчанина та його дивацьке           щоб вбити її. Чи можна було навіть
видіння лялькового театру. А            припустити думку, що це – люди?
святкування ювілею нашої                Звісно, ляльки. Потім прийшли
благословенної області якось            визволителі, які врятували
особливо повертає думи в цей бік.       молодого чоловіка. Але зробили все,
Спостерігаючи дивні ритуали,            щоб він не залишився у рідній
покладання квітів, промови, про         домівці. Вони не знали його
які знаєш, яким у них буде перший,      особисто, але не хотіли його тут
десятий, п’ятдесятий рядок              бачити. Вони, знов-таки,
(настільки вони банальні), до того      виконували якусь роль.
ж нагадують камлання шаманів, усі       Війна і вбивства закінчилися, але
ці оксамитові скатертини,               куди поділися ляльки? Невже вони
багатозначні твердження… починаєш       перетворилися на людей, так просто?
сумніватися: невже ці люди живі?        Звісно, це неможливо. Ляльки не
Крім того, саме феєричні сорокові       можуть просто так перетворитися на
у Чернівцях підштовхнули молодого       людей, за помахом політиків.
чоловіка до його цікавих висновків.     Просто вони перестають вбивати… і
Очевидно, це були часи, коли            грають людей. Але вони залишаються
правда відкривається особливо           ляльками, щоб у певний час усіх
просто. Варто лише повісити на          здивувати. Якби той юнак дожив до
хресті.                                 цього ювілею, він міг би постояти
Отже, замість того, щоб поглинати       у натовпі і ще раз подивуватися на
чергову інформацію про плин життя,      ляльковий театр. Кажуть, у нього
спробуймо пройти трохи слідами          після війни вже відкрився такий
того юнака. Очевидно, він               дар – впізнавати ляльок відразу.
запідозрив недобре ще в юності. На      Навіть, якщо вони майже люди і не
тлі в цілому благополучного життя       збираються нікого вбивати. Це
помітив, що люди схильні до             страшенно ускладнило його життя.
нелогічних вчинків. Втім, у цьому,      Адже ляльки були всюди. Йому можна
здавалося б, не було нічого             було бути глядачем, показувати
небезпечного. Хіба бути                 пальцем на тупих ляльок,
непослідовним, алогічним – злочин?      насміхатися з них, тепер вони були
Наприклад, його забавляли               майже безпечні.
священики різного кшталту, люди,        Втім, усе закінчилося набагато
які, за його спостереженнями, не        трагічніше.  Юнак ще деякий час
мали жодного стосунку до Неба, але      нудився у театрі, а потім вирішив
активно пропонували свої послуги        піти з набридлої  вистави. Адже
як посередники. Політики, які були      його вже більше дратував лялькар,
на диво послідовні, але лише в          аніж самі ляльки. Труп виловили з
одній галузі – в брехні. Усе це         ріки через десять днів.
було чимось на зразок                   Сергій ВОРОНЦОВ
інтелектуального лоскотання:            P.S. До речі, забув сказати,
безумовно, це було смішно, проте        чернівчанина звали Пауль Целан.    

buknews.cv.ua